- кріпачити
- -чу, -чиш, недок., іст., розм.Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
кріпачити
Смотреть что такое "кріпачити" в других словарях:
закріпачити — див. закріпачувати … Український тлумачний словник
покріпачити — див. покріпачувати … Український тлумачний словник
розкріпачити — див. розкріпачувати … Український тлумачний словник
закріпачити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
кріпачити — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
покріпачити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розкріпачити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
закріпачений — а, е, іст. Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпачити. || у знач. прикм … Український тлумачний словник
закріпачення — я, с., іст. Дія за знач. закріпачити … Український тлумачний словник
покріпачений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покріпачити. || у знач. прикм. || у знач. ім. покріпа/чені, них, мн. Люди, яких покріпачили; кріпаки … Український тлумачний словник
